канонір

каноні́р

(нім. Kanonier, від франц. canon – гармата)

рядовий солдат артилерії в дореволюційній Росії.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канонір — каноні́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. канонір — Гармаш, артилерист, іст. пушкар. Словник синонімів Караванського
  3. канонір — -а, ч., військ., заст. Гармаш. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. канонір — Гармаш Словник чужослів Павло Штепа
  5. канонір — каноні́р військ. артилерист (ст)||канарок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. канонір — АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист). Словник синонімів української мови
  7. канонір — Каноні́р, -ні́ра; -ні́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. канонір — КАНОНІ́Р, а, ч., військ., дорев. Гармаш. Професор Ф. Рубо змалював у панорамі «Оборона Севастополя» каноніра Авер’яна Лагутіна (Кучер, Дорога.., 1958, 123). Словник української мови в 11 томах