крепітація
крепіта́ція
(від лат. crepito – риплю, хрущу)
симптом захворювання людини та тварин, який проявляється як відчуття хрусту;
¤ К. кісткова виникає від тертя уламків кістки при переломах;
¤ К. підшкірна – внаслідок скупчення пухирців вільного газу в підшкірній жировій клітковині;
¤ К. в легенях – своєрідний шум, який прослуховується при запаленні легень.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крепітація — крепіта́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- крепітація — -ї, ж., мед. Шум, якого чути в місці переламу кістки, а також у грудній клітці за деяких легеневих захворювань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крепітація — КРЕПІТА́ЦІЯ, ї, ж., мед. Шум, який чути в місці перелому кістки, а також у грудній клітці при деяких легеневих захворюваннях. Крепітацію прослуховують стетоскопом під час дихання хворого на запалення легень (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- крепітація — КРЕПІТА́ЦІЯ, ї, ж., мед. Шум, який чути в місці переламу кістки, а також у грудній клітці при деяких легеневих захворюваннях. Діагноз у виразно виявлених випадках [переломів] легко поставити на основі добре відчутної крепітації уламків (Хвор. дит. віку, 1955, 14). Словник української мови в 11 томах