левоміцетин
левоміцети́н
[від лат. laevus – . лівий і грец. μΰκης (μύκητος) – гриб]
лікарський препарат, антибіотик. Застосовують при черевному тифі, дизентерії, бруцельозі, кашлюку тощо.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- левоміцетин — левоміцети́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- левоміцетин — -у, ч. Антибіотик, який уживається для лікування дизентерії, коклюшу та інших захворювань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- левоміцетин — ЛЕВОМІЦЕТИ́Н, у, ч. Антибіотик, який уживається для лікування дизентерії, коклюшу та інших захворювань. В практиці лікування дизентерії поряд із сульфамідами з успіхом застосовуються й антибіотики – синтоміцин, левоміцетин (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- левоміцетин — ЛЕВОМІЦЕТИ́Н, у, ч. Антибіотик, який уживається для лікування дизентерії, коклюшу та інших захворювань. В практиці лікування дизентерії поряд а сульфамідами з успіхом застосовуються і антибіотики — синтоміцин, левоміцетин (Мікр. ж., XVIII, 4, 1956, 27). Словник української мови в 11 томах