левоміцетин

левоміцети́н

[від лат. laevus – . лівий і грец. μΰκης (μύκητος) – гриб]

лікарський препарат, антибіотик. Застосовують при черевному тифі, дизентерії, бруцельозі, кашлюку тощо.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. левоміцетин — левоміцети́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. левоміцетин — -у, ч. Антибіотик, який уживається для лікування дизентерії, коклюшу та інших захворювань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. левоміцетин — ЛЕВОМІЦЕТИ́Н, у, ч. Антибіотик, який уживається для лікування дизентерії, коклюшу та інших захворювань. В практиці лікування дизентерії поряд із сульфамідами з успіхом застосовуються й антибіотики – синтоміцин, левоміцетин (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. левоміцетин — ЛЕВОМІЦЕТИ́Н, у, ч. Антибіотик, який уживається для лікування дизентерії, коклюшу та інших захворювань. В практиці лікування дизентерії поряд а сульфамідами з успіхом застосовуються і антибіотики — синтоміцин, левоміцетин (Мікр. ж., XVIII, 4, 1956, 27). Словник української мови в 11 томах