1. Словник іншомовних слів Мельничука

мензурка

мензу́рка

(від лат. mensura – міра, вимірювання)

аптекарська або лабораторна посудина з позначеними на ній поділками, якою вимірюють невеликі об’єми рідини.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мензурка — мензу́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мензурка — МЕНЗУРКА – МЕНЗУРА Мензурка. Посудина з позначеними на ній поділками для вимірювання невеликих об’ємів рідини. Мензура. 1. Міра тривалості звуку, такту в середньовічній багатоголосій музиці. Літературне слововживання
  3. мензурка — [меинзурка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок Орфоепічний словник української мови
  4. мензурка — -и, ж., спец. Посудина з нанесеними на ній поділками для точного вимірювання невеликих об'ємів рідини, газу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мензурка — (мед.) мірочка Словник чужослів Павло Штепа
  6. мензурка — МЕНЗУ́РКА, и, ж., спец. Посудина з нанесеними на ній поділками для точного вимірювання невеликих об'ємів рідини. Дівчина з серцем поставила мензурку, яку тримала в руці. Мензурка гучно стукнула (Ю. Шовкопляс). Словник української мови у 20 томах
  7. мензурка — Мензу́рка, -рки; -зу́рки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мензурка — МЕНЗУ́РКА, и, ж., спец. Посудина з нанесеними на ній поділками для точного вимірювання невеликих об’ємів рідини, газу. Дівчина з серцем поставила мензурку, яку тримала в руці. Мензурка гучно стукнула (Шовк., Інженери, 1956, 67). Словник української мови в 11 томах