1. Словник іншомовних слів Мельничука

митра

ми́тра

(від грец. μίτρα – східний капелюх)

1. Оздоблений прикрасами головний убір, який вище православне й католицьке духівництво одягало під час богослужіння, а середнє одержувало як нагороду.

2. В давнину – назва різних головних уборів.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. митра — Ми́тра: — головний убір вищого духівництва християнської церкви, який надівають під час богослужіння [47] Словник з творів Івана Франка
  2. митра — ми́тра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. митра — Богослужбовий головний убір єпископа, архимандрита та нагороженого нею протоієрея, що має вигляд корони, оздобленої іконами Словник церковно-обрядової термінології
  4. митра — -и, ж. Головний убір вищого духівництва християнської церкви, що його надівають під час богослужіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. митра — МИ́ТРА, и, ж. Головний убір вищого духівництва християнської церкви, який надівають під час богослужіння. У два ряди виглядали лиця і в клобуках, і в митрах, і простоволосі (І. Словник української мови у 20 томах
  6. митра — Літургійний гол. убір вищого духовенства християнських Церков. Універсальний словник-енциклопедія
  7. митра — МИ́ТРА, и, ж. Головний убір вищого духівництва християнської церкви, який надівають під час богослужіння. У два ряди виглядали лиця і в клобуках, і в митрах, і простоволосі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. митра — Ми́тра, -ри ж. Митра. Словник української мови Грінченка