неодим
неоди́м
(від нео... і грец. δίδυμος – подвійний)
хімічний елемент, символ Nd, ат. н. 60; сріблясто-білий метал, належить до лантаноїдів. Застосовують у металургії, у виробництві скла й фарфору.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неодим — неоди́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- неодим — -у, ч., хім. Nd. Хімічний елемент, проста речовина якого – світло-сірий активний рідкісноземельний метал, яким легують чорні й кольорові метали. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неодим — НЕОДИ́М, у, ч., хім. Сріблястий метал з жовтуватим відтінком, який повільно окислюється на повітрі, реагує з водою, кислотами і т. ін.; використовується при виробництві скла. Нейтронна спектроскопія низькоенергетичних станів 4f-електронів в сполуках церію та неодиму з алюмінієм (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- неодим — Nd, хіміч. елемент з атомним числом 60; сріблястий метал; хіміч. активний — розкладає воду, на повітрі окислюється, безпосередньо реагує з багатьма елементами; застосовують як домішку до сплавів, а його окис — як каталізатор у лазерній техніці; відкритий 1885 К. Ауером фон Вельсбахом. Універсальний словник-енциклопедія
- неодим — НЕОДИ́М, у, ч., хім. Сріблястий метал з жовтуватим відтінком, який повільно окислюється на повітрі, реагує з водою, кислотами і т. ін.; використовується при виробництві скла. Словник української мови в 11 томах