паупер

па́упер

(від лат. pauper – бідний, незаможний)

в експлуататорському суспільстві жебрак, позбавлений будь-яких засобів існування.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паупер — па́упер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. паупер — -а, ч. Бідняк, позбавлений засобів до існування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паупер — ПА́УПЕР, а, ч. Бідняк, позбавлений засобів до існування в умовах класового суспільства. Багатомільйонне безземельне і малоземельне селянство – паупери, злидарі, наділені мізерними клаптиками землі, які не могли забезпечити їм навіть і напівголодне існування (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. паупер — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл. Словник синонімів української мови
  5. паупер — ПА́УПЕР, а, ч. Бідняк, позбавлений засобів до існування в умовах класового суспільства. Багатомільйонне безземельне і малоземельне селянство — паупери, злидарі, наділені мізерними клаптиками землі, які не могли забезпечити їм навіть і напівголодне існування (Іст. УРСР, І, 1953, 493). Словник української мови в 11 томах