плацента
плаце́нта
(від лат. placenta – пиріг)
1. Орган зв’язку зародка з організмом матері. Властивий вищим ссавцям і людині, а також деяким безхребетним (окремим членистоногим), деяким рибам, окремим сумчастим. Інша назва – дитяче місце.
2. У рослин – вирости тканини, на яких прикріплюються насінні зачатки в зав’язі квіткових рослин, спорангії у папоротників.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плацента — плаце́нта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- плацента — -и, ж. Орган зв'язку зародка з материнським тілом під час внутрішньоутробного розвитку людини та ссавців; дитяче місце, послід. Дифузна плацента — вада розвитку плаценти, при якій вона захоплює більшу частину слизової оболонки матки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плацента — ПЛАЦЕ́НТА, и, ж. Орган зв'язку зародка з материнським тілом під час внутрішньоутробного розвитку людини та ссавців; дитяче місце, послід. З кінця третього місяця вагітності утворюється так зване дитяче місце (плацента) (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- плацента — I у рослин, вирости тканин, на яких кріпляться насінні зачатки в зав'язі квітки. II орган, що поєднує зародок зі стінкою матки під час зародкового розвитку ссавців; утворена з частини плоду (напр., зародкові оболонки, хоріон) і частини матки (напр. Універсальний словник-енциклопедія
- плацента — ПЛАЦЕ́НТА анат., ПОСЛІ́Д, ДИТЯ́ЧЕ МІ́СЦЕ. Словник синонімів української мови
- плацента — ПЛАЦЕ́НТА, и, ж. Орган зв’язку зародка з материнським тілом під час внутрішньоутробного розвитку людини та ссавців; дитяче місце, послід. З кінця третього місяця вагітності утворюється так зване дитяче місце (плацента) (Фіз. вихов.., 1954, 42). Словник української мови в 11 томах