презумпція
презу́мпція
(лат. praesumptio, від praesumo – передбачаю, угадую)
1. Припущення, що грунтується на ймовірності.
2. юрид. Закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів;
¤ П. невинності – принцип, за яким особа, підозрювана або обвинувачена у вчиненні злочину, вважається невинною доти, поки її винність не доведена в порядку, передбаченому законом.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- презумпція — презу́мпція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- презумпція — -ї, ж. 1》 книжн. Припущення, що ґрунтується на ймовірності. 2》 юр. Закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- презумпція — Припуск, імовірність Словник чужослів Павло Штепа
- презумпція — ПРЕЗУ́МПЦІЯ, ї, ж. книжн. Припущення, що ґрунтується на довірі до правдивості свідчень людини. △ (1) Презу́мпція неви́нності, юр. – принцип, за яким особа, підозрювана або звинувачена у вчиненні злочину, вважається невинною доти, поки її винність не доведена в порядку, передбаченому законом. Словник української мови у 20 томах
- презумпція — (англ. рresumption) 1. припущення, яке грунтується на ймовірності. 2. визнання факту юридично достовірним, доки не буде доведено зворотного. Економічний словник
- презумпція — Презу́мпція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- презумпція — ПРЕЗУ́МПЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Припущення, що грунтується на ймовірності. 2. юр. Закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів. Словник української мови в 11 томах
- презумпція — рос. презумпція 1. Припущення, що базується на ймовірності. 2. Юридичне закріплене законом припущення щодо існування певного істинного факту, реальність якого вважається істиною і не потребує доказів. Eкономічна енциклопедія