1. Словник іншомовних слів Мельничука

пріор

пріо́р

(від лат. prior – перший, старший, значніший)

в католицькій церкві – настоятель чоловічого монастиря; в духовно-лицарських орденах та масонських ложах – другий після гросмейстера сановник (т. зв. великий пріор).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пріор — Пріо́р: Прі́ор: — єгумен монастиря [47] — настоятель католицького монастиря [46-1;46-2] — начальник монастиря [II] Словник з творів Івана Франка
  2. пріор — прі́ор іменник чоловічого роду, істота настоятель католицького монастиря; високий чин у духовних орденах і масонських ложах пріо́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. пріор — -а, ч. 1》 У католицькій церкві – настоятель чоловічого монастиря; за раннього середньовіччя – помічник абата. 2》 Другий після великого магістра (гросмейстера) сановник у духовно-лицарських орденах і масонських ложах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пріор — Ігумен Словник чужослів Павло Штепа
  5. пріор — ПРІО́Р, а, ч. 1. У католицькій церкві – управитель невеликого чоловічого монастиря; за раннього середньовіччя – помічник абата. 2. Другий після великого магістра (гросмейстера) сановник у духовно-лицарських орденах і масонських ложах. Словник української мови у 20 томах
  6. пріор — Титул керівника ордену; настоятель монастиря у домініканців, кармелітів, боніфратрів; у бенедиктинів настоятель монастиря залежно від абатства, призначається абатом. Універсальний словник-енциклопедія
  7. пріор — НАСТОЯ́ТЕЛЬ (управитель чоловічого монастиря); ІГУ́МЕН (у православній церкві); АБА́Т (у католицькій церкві); ПРІО́Р (невеликого католицького монастиря). Після служби духовенство виходило на водосвященіє; настоятель ішов попереду (О. Словник синонімів української мови
  8. пріор — Прі́ор, -ра; -ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пріор — ПРІ́ОР, а, ч. 1. У католицькій церкві — настоятель чоловічого монастиря; за раннього середньовіччя — помічник абата. 2. Другий після великого магістра (гросмейстера) сановник у духовно-лицарських орденах і масонських ложах. Словник української мови в 11 томах