1. Словник іншомовних слів Мельничука

сонант

сона́нт

[від лат. sonans (sonantis) – той, що звучить]

дзвінкий приголосний звук, що разом з іншими звуками в деяких мовах може утворювати склад слова (напр., л, м, н, р).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонант — сона́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сонант — -а, ч. 1》 Приголосний звук, при творенні якого голос переважає над шумом. 2》 У деяких слов'янських мовах – приголосний або півголосний звук, який один або разом з іншими звуками утворює склад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сонант — СОНА́НТ, а, ч., лінгв. 1. Приголосний звук, при творенні якого голос переважає над шумом; сонарський приголосний. Разом з р, л, м, н, і, j (й) білабіальне в (w) залучаємо до сонантів (з навч. літ.). 2. У деяких слов'янських мовах – приголосний який може бути складотворчим. Словник української мови у 20 томах
  4. сонант — СОНА́НТ, а, ч. 1. Приголосний звук, при творенні якого голос переважає над шумом. Разом з р, л, м, н, і, j (й) білабіальне в (w) залучаємо до сонантів (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 188). Словник української мови в 11 томах