1. Словник іншомовних слів Мельничука

софа

софа́

(франц. sofa, від араб. суффа – подушка на верблюдячому сідлі)

1. В європейських країнах – м’який широкий диван з поручнями й низькою спинкою.

2. В країнах Близького й Середнього Сходу – низьке ложе, вкрите м’якими килимами.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. софа — софа (204) < пол. sofa — диван; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. софа — софа́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. софа — -и, ж. 1》 В європейських країнах – м'який широкий диван з поручнями і низькою спинкою. 2》 У країнах Близького й Середнього Сходу – низьке ложе, вкрите м'якими килимами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. софа — СОФА́, и́, ж. Низький широкий диван. Крісла й софа криті червоним, поручата в них з червоного дерева різьблені та цяцьковані (Леся Українка); На широчезній софі можуть лягти впоперек шість чоловік (І. Сенченко). Словник української мови у 20 томах
  5. софа — СОФА́, и́, ж. М’який широкий диван з поручнями і низькою спинкою. Крісла й софа криті червоним, поручата в них з червоного дерева різьблені та цяцьковані (Л. Укр., IV, 1954, 233); На широчезній софі можуть лягти впоперек шість чоловік (Сенч., На Бат. горі, 1960, 75). Словник української мови в 11 томах