тора
то́ра
(давньоєвр. торах, букв. – наука, вчення)
1. Назва сукупності всіх заповідей, що начебто дані богом єврейському народові через пророка Мойсея, а також перших п’яти книг Біблії – П’ятикнижжя.
2. Предмет релігійного культу – «священний» сувій з шкіри, на якому написане П’ятикнижжя.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Тора — То́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Тора — (давньоєвр. Torah, букв. – наука, вчення), -и, ж. Давньоєврейська назва перших п'яти книг Біблії (П'ятикнижжя). Горить твій слід — немов болід, як Тора, і ти гориш — то вічний твій приділ. (П-1:134). Словник поетичної мови Василя Стуса
- тора — ТО́РА, и, ж. В іудаїзмі – назва першої частини Біблії – П'ятикнижжя Мойсея, а також пергаментний сувій з цим текстом, що зберігається в синагозі. Не треба глибоко занурюватись в іудаїку, аби збагнути місце, що його посідає Тора в єврейській культурі взагалі й релігії зокрема (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- тора — -и, ж. В іудаїзмі – назва першої частини Біблії – П'ятикнижжя Мойсея, а також пергаментний сувій з цим текстом, що зберігається в синагозі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Тора — Староєврейське слово, яке означає вчення, повчання, право; в юдаїзмі належить до перших 5 книг Старого Заповіту, які звуться П'ятикнижжям Мойсеєвим; у ширшому сенсі релігійне й суспільне право юдаїзму, вміщене у Біблії й Талмуді; Сефер... Універсальний словник-енциклопедія
- тора — ТО́РА, и, ж. В іудаїзмі — назва першої частини Біблії — П’ятикнижжя Мойсея, а також пергаментний сувій з цим текстом, що зберігається в синагозі. Словник української мови в 11 томах