1. Словник іншомовних слів Мельничука

інтендант

інтенда́нт

(франц. intendant, від лат. intendo – спрямовую, готую)

1. Військовослужбовець офіцерського складу, що відає забезпеченням військ продовольством, зброєю, військово-господарським майном та організацією побутового обслуговування особового складу.

2. В Радянській Армії в 1935 – 55 pp. військове звання для військово-господарського й адміністративного складу.

3. У Франції в 17 – 18 ст. І. провінції, що призначався королем на певний строк. Мав судово-поліцейську, фінансову й почасти військову владу.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтендант — Обозний Словник чужослів Павло Штепа
  2. інтендант — рос. интендант (фр. intendant, від латин. intendo — спрямовую, готую) — 1. Військовослужбовець офіцерського скла-ду, що відає забезпеченням військ продовольством, зброєю... Eкономічна енциклопедія
  3. інтендант — інтенда́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. інтендант — -а, ч. Той, хто завідує військовим господарством, здійснює постачання армії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. інтендант — Інтенда́нт, -та; -ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. інтендант — ІНТЕНДА́НТ, а, ч. Той, хто завідує військовим господарством, займається постачанням армії. Полковник.. виплигнув із штабного вагона, вирішивши як слід висповідати інтенданта, що відправив пульмани з сіном на запасну колію (Руд., Остання шабля, 1959, 9). Словник української мови в 11 томах