благовісник

Добровісник

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благовісник — благові́сник: собственно праздникъ Благовѣщенія, въ производномъ смыслѣ всякая благая (иронически) вѣсть, непріятпая новость [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. благовісник — див. ангел; Добрий Словник синонімів Вусика
  3. благовісник — Благовісник, -ка м. 1) Благовѣститель. Чуб. ІІІ. 12. 2) = Благовіщення. Благовісник старший від Великоднє. Фр. Пр. 59. То же значеніе и въ записяхъ Залюбовск., а въ ХСб. І. 74 — праздникъ: соборъ архангела Гавріила 26 марта. Словник української мови Грінченка
  4. благовісник — Благові́сник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. благовісник — БЛАГОВІ́СНИК, а, ч. 1. бібл. Проповідник Слова Божого. Він [Ісус Христос] настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  6. благовісник — Провісник, пророк, віщун, благовіститель. Словник синонімів Караванського
  7. благовісник — благові́сник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  8. благовісник — -а, ч., книжн., рідко. Провісник добра, щастя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. благовісник — ПРОВІ́СНИК (той або те, що своєю появою, поведінкою тощо віщує якісь зміни, події і т. ін.), ПЕРЕДВІ́СНИК, ВІ́СНИК, ВІСТУ́Н, ВІЩУ́Н поет., ПОСЛАНЕ́ЦЬ поет., ПЕ́РША ЛА́СТІВКА розм., ПРЕДТЕ́ЧА заст., книжн., уроч.; ПРОРО́К книжн., поет., БЛАГОВІ́СНИК заст. Словник синонімів української мови
  10. благовісник — БЛАГОВІ́СНИК, а, ч., книжн., рідко. Провісник добра, щастя. *У порівн. Селяни слухали коваля, як благовісника нових, омріяних часів (Ле, Наливайко, 1957, 145). Словник української мови в 11 томах