винокур
Винник, (жінка) винничка, (син) винниченко, (дочка) винниківна, (дитина) винниченя, гураль, (продавець в.) винар, (вона) винарка, (дружина) вінариха, (син) винаренко, (дочка) винарівна, (дитина) винарченя, винарченятко
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винокур — виноку́р іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- винокур — -а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт; винник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винокур — ВИНОКУ́Р, а, ч., заст. Те саме, що ви́нник. Багатьох із них я вже знав, то були сумирні шевці, винокури, бондарі, плугатарі, добрі та лагідні, покірні всіляким урядовцям, нині ж були рішучі, не схожі на самих себе (Ю. Словник української мови у 20 томах
- винокур — ВИНОКУ́Р заст. (той, хто виготовляв горілку чи спирт), ВИ́ННИК заст. Пішов я у винницю: почав хвалитись винокурові,що вже починаю вчитись грамоти (з науково-популярної літератури); То.. Винники, дейнеки, Прошпетившись, утікають у степи далекі (П. Куліш). Словник синонімів української мови
- винокур — ВИНОКУ́Р, а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт; винник. Другого дня пішов я в винницю: почав хвалитись винокурові, що вже починаю вчитись грамоти (Збірник про Кроп., 1955, 17). Словник української мови в 11 томах