відголос

Значення в інших словниках

1. відголос — ві́дголос іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. відголос — Луна, відгук, відгомін, відлуння, виляск, від-, відлунок, відбиття, мн. виляски, (грому) відгроми; (душі) реакція; (у пам'яті людей) перекази, спогади. Словник синонімів Караванського
3. відголос — -у, ч., рідко. Те саме, що відгомін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відголос — ВІ́ДГОЛОС, у, ч. Те саме, що ві́дгомін. Знов гори розгомонілись страшними голосами і відголосами громів (І. Франко); Про турбаївське повстання Данько чув ще і вдома, в Криничках, але там його відголоси жевріли більше в піснях про Мар'янушу (О. Словник української мови у 20 томах
5. відголос — Три речі скоро минають: луна, дуга і жіноча краса. Життєве спостереження. Приповідки або українсько-народня філософія
6. відголос — див. луна Словник синонімів Вусика
7. відголос — ВІ́ДГОМІН (невиразний слід, неясна вказівка на щось; розмови, перекази про давні події), ВІ́ДГУК, ВІДЛУ́ННЯ, ВІ́ДГОЛОС рідше. Струни кобз передають нам відгомін віків і разом з тим розкривають найтонші почуття людини (І. Шаповал); Кування зозулі... Словник синонімів української мови
8. відголос — ВІ́ДГОЛОС, у, ч., рідко. Те саме, що ві́дгомін. Скоро у тиші нічній зітхне мати, або я ворухнусь — усе те, кожен одголос наче побуджає, наче додає тузі сили — і тужить вона знову (Вовчок, І, 1955, 222)... Словник української мови в 11 томах