вірно

1. поправно, правдиво, слушно

2. це незрадливо

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірно — ВІ́РНО. 1. Присл. до ві́рний 1. Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівана (Марко Вовчок); Запевне, я можу тільки похвалити тебе, що ти вірно тримаєшся своєї медицини (Леся Українка); Клянемось урочисто ми нині... Словник української мови у 20 томах
  2. вірно — ВІ́РНО. 1. Присл. до ві́рний 1. Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівана (Вовчок, І, 1955, 203); Запевне, я можу тільки похвалити тебе, що ти вірно тримаєшся своєї медицини (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  3. вірно — Вірно нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохав, той часто вітає. Ном. № 8757. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш? Гол. І. 70. Словник української мови Грінченка
  4. вірно — присл. 1. Щиро, віддано. – Дівчино! чи любиш ти мене вірно ? Чи щиро? (Марко Вовчок); Ой чи забув ти тую дівчину, Що тебе вірно кохала? (Леся Українка); [Один козак (до Томила):] Ти не мислив зла Україні, ти вірно служив (І.Нечуй-Левицький). 2. розм. Літературне слововживання
  5. вірно — ві́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  6. вірно — 1》 Присл. до вірний 1). 2》 розм., рідко. Присл. до вірний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вірно — У сучасній мовно-літературній практиці невиправдано поширюються слова вірно, вірний у невластивому їм значенні. Чуємо і читаємо: вірно пояснив, вірно зауважив, вірний засіб, вірна відповідь і под. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»