дядя

Дядько, (материн брат) вуйко, (батьків брат) стрийко

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дядя — ДЯ́ДЬКО (брат батька або матері; чоловік тітки), ДЯ́ДЯ розм.; ДЯ́ДЬО розм.; ВУ́ЙКО діал., ВУЙ діал. (брат матері); СТРИЙ діал., СТРИК діал., СТРИ́ЙКО діал. (брат батька). Словник синонімів української мови
  2. дядя — -і, рідше дядьо, -я, ч., розм. Те саме, що дядько 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дядя — І, ч. 1. Чоловік. Пішов, та зразу ж і урвався, — ти сказала — валі с пляжа, дядя (О. Забужко). 2. Поважна людина. Цей дядя-філософ так серйозно грузить, що я беруся за цю невдячну справу зрідка (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  4. дядя — дя́дя іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири дя́ді розм. Орфографічний словник української мови
  5. дядя — ДЯ́ДЯ, і, рідше ДЯ́ДЬО, я, ч., розм. Те саме, що дя́дько 1, 2. — Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475); Школярі молодших класів називали його дядею Мишею (Трубл., II, 1955, 11); — А дядя Котовський іще раз приїде?... Словник української мови в 11 томах
  6. дядя — Дядя, -ді м. Дядя. Бігла теличка та з березничка та до дяді в двір. «Дай, дядю, пиріг!» Чуб. III. 479. Зробив дядя, на себе глядя. Ном. № 10429. Словник української мови Грінченка