жмурити
Мружити, замружувати, замружити, позамружувати, зімружувати, зімружити, позімружувати, скалити, заскалити, зіскалити, поскалити, скулити, заскулити, зіскулити, поскулити, щулити, зіщулювати, зіщулити, див. прижмати
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жмурити — жму́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- жмурити — -рю, -риш; наказ. сп. жмур; недок., перех. Стулюючи повіки, частково прикривати (очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- жмурити — ЖМУРИ́ТИ, рю́, риш, недок. Те саме, що жмури́тися. Зійшлися діти, давай лічити, бо кожна бджілка, немов лічилка: кого укусить – жмурити мусить (дитяча лічилка); За горами, за лісами Стоїть бочка з пирогами. Раз, два, три – То жмурити будеш ти!... Словник української мови у 20 томах
- жмурити — МРУ́ЖИТИ (прикривати очі повіками), ЖМУ́РИТИ, ЗАЖМУ́РЮВАТИ, ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ЗМРУ́ЖУВАТИ, ЩУ́ЛИТИ, ЩУ́РИТИ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИ (ЗЩУ́ЛЮВАТИ), СКУ́ЛИТИ розм.; ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ПРИЖМУ́РЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИЩУ́РЮВАТИ, СКА́ЛИТИ розм., ЗАСКА́ЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- жмурити — ЖМУ́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. жмур; недок., перех. Стуляючи повіки, частково прикривати (очі). Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить (Укр.. присл.., 1955, 204); Іван поспішавсь, стукавсь коліньми в смереки, одводив руками гіллячки і жмурив очі (Коцюб., II, 1955, 350). Словник української мови в 11 томах
- жмурити — Жмурити, -рю, -риш гл. Щурить. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. Словник української мови Грінченка