закінчення

Значення в інших словниках

1. закінчення — (доведення до кінця) довершення, (кінцева частина твору) епілог. Словник синонімів Полюги
2. закінчення — закі́нчення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
3. закінчення — див. кінець Словник синонімів Вусика
4. закінчення — Кінець, завершення, о. останній акорд; (твору) фінал, кінцівка, епілог; грм. флексія. Словник синонімів Караванського
5. закінчення — -я, с. 1》 Дія за знач. закінчити. 2》 Кінцева частина, кінець чого-небудь. 3》 грам. Змінна частина слова, що додається до його основи і служить для виявлення його граматичних значень у сполученнях з іншими словами в реченні. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. закінчення — ЗАКІ́НЧЕННЯ (доведення до останньої стадії якоїсь дії, справи і т. ін.), ЗАВЕ́РШЕННЯ, СКІ́НЧЕННЯ рідше, ДОВЕ́РШЕННЯ рідше; ВИ́ВЕРШЕННЯ (перев. при будуванні). На третій день після закінчення конгресу Крайнєв і Ярина Михайлівна вилетіли до Москви (В. Словник синонімів української мови
7. закінчення — Закі́нчення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. закінчення — ЗАКІ́НЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. закінчи́ти. Колосок вирішив ждати закінчення бою, щоб знайти того героя, хто вчинив цей подвиг (Кучер, Чорноморці, 1956, 374); Олімпіада відбулася після закінчення занять у школах (Сміл., Сашко, 1954, 270). Словник української мови в 11 томах