кабель

Значення в інших словниках

1. кабель — ка́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. кабель — [кабеил'] -л'у, ор. -леим, м. (на) -л'і, р. мн. -л'іў Орфоепічний словник української мови
3. кабель — Кабель — cable — Каbel — виріб з однієї або кількох ізольованих струмопровідних жил, вміщених у герметичну захисну оболонку. Застосовується переважно для передачі на віддаль електричної енергії (силовий кабель) або електричних сигналів (кабель зв’язку). Див. кабелі для гірничих робіт, кабель-кран. Гірничий енциклопедичний словник
4. кабель — -ю, ч. Електричний, телефонний і т. ін. дріт, уміщений у захисну оболонку. || Один або декілька паралельних дротів у загальній оболонці. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кабель — ка́бель (нім. Kabel, голл. kabel, від лат. capulum – аркан) один або кілька ізольованих електричних проводів, вміщених у захисну оболонку. Застосовують для передавання електроенергії, звукових та телевізійних сигналів на великі віддалі тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
6. кабель — Провід, складений з 1 або більшої кількості ізольованих електричних провідників (т.зв. жил) або світловодів; к. із захисною оболонкою може бути прокладений безпосередньо у землі або воді. Універсальний словник-енциклопедія
7. кабель — ПРО́ВІД (металевий провідник, дріт, признач. для передавання електричного струму); КА́БЕЛЬ (у захисній оболонці); ШНУР (з кількох ізольованих жил); ЖИ́ЛА спец. (перев. окремий провід кабеля); ЖИ́ЛКА спец. (телефонного кабеля). Словник синонімів української мови
8. кабель — Ка́бель, -бля, -блеві; ка́блі, -блів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. кабель — КА́БЕЛЬ, ю, ч. Електричний, телефонний і т. ін. провід, уміщений у захисну оболонку. Всі провідники електричного струму: дріт, шини, кабелі.. роблять з чистої міді і рідше з алюмінію (Токарна справа.., 1957, 59); Зв’язківці, вільно походжаючи по висоті, змотували кабель (Гончар, І, 1954, 53). Словник української мови в 11 томах