караульний

Вартовий, вартівничий, вартівник

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. караульний — I -а, -е, розм. Прикм. до караул 1); вартовий (у 1 знач.). II -ого, ч. Вартовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. караульний — карау́льний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. караульний — див. ВАРТОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. караульний — див. вартовий; сторож Словник синонімів Вусика
  5. караульний — ВАРТОВИ́Й (який стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь; стос. до варти, пов'язаний з вартуванням), ЧАТОВИ́Й, СТОРОЖОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм.; КОНВО́ЙНИЙ (який, охороняючи, супроводжує кого-, що-небудь). Словник синонімів української мови
  6. караульний — КАРАУ́ЛЬНИЙ, а, е, розм. Прикм. до карау́л 1; вартовий (у 1 знач.). Дебелий рудовусий солдат.. виявився людиною надто вже відданою суворим правилам караульної служби (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 138); // у знач. ім. карау́льний, ного, ч. Вартовий. Словник української мови в 11 томах