наняти

Значення в інших словниках

1. наняти — наня́ти дієслово доконаного виду найняти розм. Орфографічний словник української мови
2. наняти — найму, наймеш, док., перех., розм. Те саме, що найняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наняти — НАНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док., що, кого і без прям. дод., розм. Те саме, що найня́ти. – А ось я, коли хочете, дівчину вам привіз. Чи може, вже наняли собі? (Б. Грінченко); Він наняв собі маленьке кавалерське помешкання, дешеве, з вікном на подвір'я (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
4. наняти — НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
5. наняти — Наня́ти, див. найня́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. наняти — НАНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док., перех., розм. Те саме, що найня́ти. Він наняв собі маленьке кавалерське помешкання, дешеве, з вікном на подвір’я (Фр., VII, 1951, 240). Словник української мови в 11 томах
7. наняти — Наня́ти, -ся см. наймати, -ся. Словник української мови Грінченка