недорозум

Значення в інших словниках

1. недорозум — недоро́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. недорозум — -у, ч. Відсутність, брак розуму, розсудливості; дурість. || Нездатність глибоко і ґрунтовно мислити, вірно розуміти що-небудь. З (із) недорозуму — через нерозсудливість, через брак розуму. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. недорозум — НЕДОРО́ЗУМ, у, ч. Відсутність, брак розуму, розсудливості; дурість; // Нездатність глибоко і ґрунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь. ○ (1) З (із) недоро́зуму, у знач. присл. – через нерозсудливість, через брак розуму. Словник української мови у 20 томах
4. недорозум — НЕДОРО́ЗУМ, у, ч. Відсутність, брак розуму, розсудливості; дурість; // Нездатність глибоко і грунтовно мислити, вірно розуміти що-небудь. З (із) недоро́зуму — через нерозсудливість, через брак розуму. Словник української мови в 11 томах
5. недорозум — Недорозум, -му м. Неразуміе, недомысліе. К. ЦН. 311. Я з долею та й з людьми боролась, та ніби й гірку долю поборола і людський недорозум. Г. Барв. 442. От що виходить із материного недорозуму, що не вчила мати ділечка робити. Г. Барв. 437. Словник української мови Грінченка