нужник

Значення в інших словниках

1. нужник — ну́жник іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. нужник — Убиральня, туалет|а|, <�ватер-> кльозет, сартир, ВІДХОДОК, г. виходок. Словник синонімів Караванського
3. нужник — -а, ч., розм. Те саме, що убиральня. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нужник — НУ́ЖНИК, а, ч., розм. Те саме, що убира́льня. Увечері з двома товаришами він підстеріг Вальтера Бера і втопив його в нужнику (О. Донченко); Боже! Як огидно смердить земля! .. Відгонить спаленим порохом, залізним гаром, сіркою, аміаком – чорт-і-чим! Не земля, а нужник, прости господи! (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
5. нужник — Тут: бідняк, старець Словник застарілих та маловживаних слів
6. нужник — УБИРА́ЛЬНЯ (ВБИРА́ЛЬНЯ) (приміщення для відправлення природних потреб людини), ТУАЛЕ́Т, КЛОЗЕ́Т, НУ́ЖНИК розм.; ГАЛЬЮ́Н (на кораблі). Під час перерви підсудних водили по одному до вбиральні (Ю. Словник синонімів української мови
7. нужник — НУ́ЖНИК, а, ч., розм. Те саме, що убира́льня. Увечері з двома товаришами він підстеріг Вальтера Бера і втопив його в нужнику (Донч., IV, 1957, 204); Боже! Як огидно смердить земля!.. Словник української мови в 11 томах