обворожувати

Ворожити, наворожити, заворожувати, заворожити, позаворожувати, приворожувати, приворожити, поприворожувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обворожувати — обворо́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обворожувати — див. ЗАВОРОЖУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. обворожувати — -ую, -уєш, недок., обворожити, -рожу, -рожиш, док., перех. Те саме, що зачаровувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обворожувати — ОБВОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док., кого, що чим і без дод. Те саме, що зачаро́вувати. Він розумною та поважною розмовою обвороже [обворожить] молодого пана (Панас Мирний); Юних літ казки обворожили І навіки серце освіжили (С. Крижанівський). Словник української мови у 20 томах
  5. обворожувати — ЗАЧАРО́ВУВАТИ (справляючи надзвичайно приємне враження, викликати почуття захоплення своєю привабливістю, чарівністю), ЗАВОРО́ЖУВАТИ, ЧАРУВА́ТИ, УЧАРО́ВУВАТИ (ВЧАРО́ВУВАТИ) рідше, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПІДКОРЯ́ТИ, ПОКОРЯ́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗАПОЛО́НЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. обворожувати — Обворо́жувати, -ро́жую, -ро́жуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обворожувати — ОБВОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док., перех. Те саме, що зачаро́вувати. Він розумною та поважною розмовою обвороже [обворожить] молодого пана (Мирний, III, 1954, 283); Юних літ казки обворожили І навіки серце освіжили (Криж., Срібне весілля, 1957, 33). Словник української мови в 11 томах
  8. обворожувати — Обворожувати, -жую, -єш сов. в. обворожи́ти, -жу́, -жиш, гл. Обвораживать, обворожить, околдовать, очаровывать, очаровать. Обворожував людей і бувало так, що занапастить чоловіка на ввесь вік. Грин. І. 42. Але часом, кажуть, неначе хто чоловіка обійде або обворожить. Левиц. Пов. 26. Словник української мови Грінченка