1. Словник чужослів Павло Штепа

опонувати

Відказувати, відказати, повідказувати, закидати, закинути, позакидати, дорікати, дорікнути, доректи, подорікати, урікати, урікнути, уректи, поврікати, перемовлятися, перемовитися, поперемовлятися, перечити, заперечувати, заперечити, позаперечувати, сперечатися, суперечатися, противитися, спротивлюватися, спротивитися, поспротивлюватися, спинатися, сп'ястися, зіп'ястися, зіпнутися, поспинатися, опинатися, уп'ястися, повпинатися

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опонувати — опонува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. опонувати — -ую, -уєш, недок. Виступати із запереченнями чого-небудь у публічній бесіді, на диспуті і т. ін. || рідко. Те саме, що суперечити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опонувати — ОПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Виступати із запереченнями чого-небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін.; // рідко. Те саме, що супере́чити. Я не смів їй [матері] більше опонувати .. Я згадав її старість і не хотів її денервувати (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  4. опонувати — Опонува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. опонувати — ОПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Виступати із запереченнями чого-небудь у публічній бесіді, на диспуті і т. ін.; // рідко. Те саме, що супере́чити. Я не смів їй [матері] більше опонувати.. Я згадав її старість і не хотів її денервувати (Коб., III, 1956, 288). Словник української мови в 11 томах