паломництво

Значення в інших словниках

1. паломництво — пало́мництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. паломництво — Мандрівка для відвідування святих місць; проща Словник церковно-обрядової термінології
3. паломництво — -а, с. 1》 У християнській, мусульманській та інших релігіях – мандрівка по святих місцях. 2》 перен., розм. Мандрівка для відвідання кого-, чого-небудь великою кількістю шанувальників, прихильників. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. паломництво — ПАЛО́МНИЦТВО, а, с. 1. У християнській, мусульманській та інших релігіях – мандрівка по так званих святих місцях. Паломництво до “святих місць”, що мають те або інше відношення до божества, побутувало вже у народів стародавнього світу (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
5. паломництво — Індивідуальна чи групова мандрівка або подорож до місць, освячених релігійними подіями (напр., пов'язаних з історією спасіння, з особистими одкровеннями); у християнстві, ск., до Вифлеєму, Єрусалиму, Риму, Ассизі, Лурду, Фатіми, Ченстохови;... Універсальний словник-енциклопедія
6. паломництво — БОГОМІ́ЛЛЯ (ходіння по святих місцях), ПРО́ЩА, ПАЛО́МНИЦТВО, ПІЛІГРИ́МСТВО книжн., заст. (мандрівка по святих місцях, нерідко досить віддалених). — От що, дітки! Приїздять до нас у гості сорочинські дядько й дядина. Словник синонімів української мови
7. паломництво — ПАЛО́МНИЦТВО, а, с. 1. У християнській, мусульманській та інших релігіях — мандрівка по так званих святих місцях. У зв’язку з прийняттям християнства на Русі вже в XI-XII ст. Словник української мови в 11 томах