1. Словник чужослів Павло Штепа

поселенець

див. посадчик

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поселенець — поселе́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. поселенець — Новоселець, поселянин, осельник, (перший) осадник, як ім. осадчий; (переселений) переселець, переселенець; ПОБ. пожилець; (карний) засланець. Словник синонімів Караванського
  3. поселенець — див. житель Словник синонімів Вусика
  4. поселенець — -нця, ч. 1》 Той, хто оселився у новому, необжитому місці. || Той, хто вселився в нову квартиру, новий будинок і т. ін. 2》 У дореволюційній Росії – той, кого заслано на поселення (у 3 знач.); засланець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поселенець — ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто оселився у новому, необжитому місці. Заселялась Слобідська Україна в XVII ст. переважно вихідцями з Правобережної і Лівобережної України .. Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі (з наук. Словник української мови у 20 томах
  6. поселенець — ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто оселився у новому, необжитому місці), КОЛОНІ́СТ, ПОСЕЛЯ́НИН заст., ПОСА́ДНИК заст. Поселенці копали землянки з малесенькими віконцями у широкий степ, займали розлогі ниви, в'їдалися в роботу (А. Словник синонімів української мови
  7. поселенець — ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто оселився у новому, необжитому місці. Заселялась Слобідська Україна в XVII ст. переважно вихідцями з Правобережної і Лівобережної України.. Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі (Іст. Словник української мови в 11 томах