провокатор

Значення в інших словниках

1. провокатор — провока́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. провокатор — АҐЕНТ, ПІДБУРЮВАЧ; п-к -АЦІЙНИЙ, провокативний, (запит) каверзний. Словник синонімів Караванського
3. провокатор — див. брехливий; шпигун Словник синонімів Вусика
4. провокатор — [провокатор] -ра, м. (на) -ров'і/ -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
5. провокатор — -а, ч. 1》 Таємний агент, який проникає в нелегальну організацію зі зрадницькими цілями. 2》 Особа, що провокує (у 1 знач.) що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. провокатор — ПРОВОКА́ТОР, а, ч. 1. Таємний агент, який проникає в нелегальну організацію із зрадницькими цілями. – Нас хтось виказав. Лука, в підпіллі є провокатор (І. Микитенко); Не діждався Олекса Борканюк щастя й волі. Словник української мови у 20 томах
7. провокатор — провока́тор (від лат. provocator – той, що кидає виклик) 1. В буржуазних країнах таємний агент, який проникає в нелегальну організацію, щоб підірвати її діяльність і видати поліції учасників організації. 2. Підбурювач, який діє із зрадницькою метою. Словник іншомовних слів Мельничука
8. провокатор — ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо — всі в кущі (Ю. Словник синонімів української мови
9. провокатор — Провока́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. провокатор — ПРОВОКА́ТОР, а, ч. 1. Таємний агент, який проникає в нелегальну організацію із зрадницькими цілями. — Нас хтось виказав. Лука, в підпіллі є провокатор.. Треба попередити товаришів… (Мик., II, 1957, 320); Не діждався Олекса Борканюк щастя й волі. Словник української мови в 11 томах