ричати
Рикати, риконути, вирикувати, вирикати, зрикувати, зрикати, порикувати, урикати, урикнути, гарчати, вигарчувати, вигарчити, зігарчувати, зігарчити, погарчувати, погарчити
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ричати — рича́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ричати — див. кричати Словник синонімів Вусика
- ричати — -чу, -чиш, недок. 1》 Видавати протяжні загрозливі звуки низького тону, що нагадують звук "р-р-р" (про тварин). || Видавати протяжні звуки від болю, злості і т. ін. (про людей). || рідко. Ревіти, мукати (про рогату худобу). 2》 розм. Кричати, говорити грубим, злим, дратівливим голосом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ричати — РИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати протяжні загрозливі звуки низького тону, що нагадують звук “р-р-р” (про тварин). Серед ночі лев страшно ричав (П. Грабовський); – Сказано ж: як на ведмедя мала галузка спаде, то ричить, а як велика, то мовчить (О. Словник української мови у 20 томах
- ричати — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- ричати — РИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати протяжні загрозливі звуки низького тону, що нагадують звук «р-р-р» (про тварин). Серед ночі лев страшно ричав (Граб. Словник української мови в 11 томах
- ричати — Рича́ти, -чу́, -чи́ш гл. = рикати. Угор. Словник української мови Грінченка