своєумець

Значення в інших словниках

1. своєумець — своєу́мець іменник чоловічого роду, істота той, хто діє на власний розсуд розм. Орфографічний словник української мови
2. своєумець — див. непокірний Словник синонімів Вусика
3. своєумець — -мця, ч., розм. Той, хто діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. своєумець — СВОЄУ́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Те саме, що своєу́м. [Кабак:] Ще й місяця не пройшло, як цей своєумець став гетьманом, а вже встиг понастягати сюди на Січ своїх: Богуна, Ганжу... (О. Корнійчук). Словник української мови у 20 томах
5. своєумець — СВОЄУ́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Те саме, що своєу́м. [Кабак:] Ще й місяця не пройшло, як цей своєумець став гетьманом, а вже встиг понастягати сюди на Січ своїх: Богуна, Ганжу… (Корн., І, 1955, 209). Словник української мови в 11 томах
6. своєумець — Своєумець, -мця м. Все по своему дѣлающій. Словник української мови Грінченка