споритися

Значення в інших словниках

1. споритися — спо́ритися дієслово недоконаного виду сперечатися розм. спори́тися дієслово недоконаного виду іти успішно розм. Орфографічний словник української мови
2. споритися — I -риться, недок., розм. Здійснюватись успішно і швидко (про роботу, діяльність). II -рюся, -ришся, недок., розм. Те саме, що спорити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. споритися — СПОРИ́ТИСЯ, ри́ться, недок., розм. Іти, здійснюватися успішно і швидко (про роботу, діяльність). Труд спориться, коли співа душа. Хай буде це чи повість, чи поема (Л. Словник української мови у 20 томах
4. споритися — СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
5. споритися — СПО́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок., розм. Те саме, що спо́рити 1. Мужик із жінкою часто спорились: кому з них робити трудніш (Україна.., І, 1960, 214); Науково з ним споритися вона не годна (Коб. Словник української мови в 11 томах
6. споритися — Спо́ритися, -рюся, -ришся гл. 1) Спорить. Спориться як за батьківщину. Ном. № 2669. 2) Воли споряться. Не парные волы несогласно идутъ въ парѣ. Мнж. 167. --------------- Споритися, -рюся, -ришся гл. 1) Умножаться, прибавляться, увеличиваться. 2) Спориться, удаваться. Словник української мови Грінченка