стидовище

Значення в інших словниках

1. стидовище — стидо́вище іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
2. стидовище — див. ганьба Словник синонімів Вусика
3. стидовище — СТИДО́ВИЩЕ, а, с., розм. Те саме, що стид 2, 3. – Стидовище, страмовище. Украсти [“Кобзаря”].. та й не признаватися? – почала вона нам сердито виговорювати (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
4. стидовище — -а, с., розм. Те саме, що стид 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стидовище — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
6. стидовище — СТИДО́ВИЩЕ, а, с., розм. Те саме, що стид 2, 3. — Стидовище, страмовище. Украсти [«Кобзаря»].. та й не признаватися? — почала вона нам сердито виговорювати (Мирний, IV, 1955, 345). Словник української мови в 11 томах
7. стидовище — Стидо́вище, -ща с. Стыдъ, позоръ. К. Дз. 100. Оце стидовище: палець болить, а він валяється цілий день, — от, мов, хворий. Лебед. у. Та, їй Богу, це ж стидовище так робити! Пирят. у. Словник української мови Грінченка