тавтологія

Повтор

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тавтологія — тавтоло́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тавтологія — (гр. Tautologіа, від tauto — те ж саме i logos — слово) стилістична фігура, що твориться повтоpенням подiбних за змiстом i звучанням слiв: долом-долиною, pано-поpаненьку. Тавтологія — фігура думки, що полягає у свідомому її дотриманні. Словник стилістичних термінів
  3. тавтологія — [таўтолог'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. тавтологія — ТАВТОЛО́ГІЯ, ї, ж., літ., лінгв. 1. Троп, що полягає у повторному позначенні вже названого поняття іншим словом або виразом без додаткового уточнення його змісту; використовується як стилістичний засіб. Найуживанішими формами повторів у поезіях І. Словник української мови у 20 томах
  5. тавтологія — -ї, ж. 1》 літ., лінгв. Повторне позначення вже названого поняття іншим словом або виразом без додаткового уточнення його змісту; використовується як стилістичний засіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тавтологія — тавтоло́гія (від грєц. ταύτό – те саме й ...логія) 1. Визначення, що повторює в іншій формі раніше сказане. 2. В математичній логіці – правильно побудована формула числення висловлювань, яка має значення «істина» для всякої системи істиннісних значень її змінних. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. тавтологія — В логіці судження, правильність якого гарантована самою його структурою (узгодженням його з правилами, прийнятими у певній мові) і не вимагає досліджень; зазвичай — судження, яке повторює те, що вже було сказане; визначення, яке не привносить нічого нового. Універсальний словник-енциклопедія
  8. тавтологія — ТАВТОЛОГІЯ (від грецьк. ταύτό — те саме; λόγοζ — слово) — 1) У традиційній логіці — визначення, що повторює в іншій формі раніше сказане. Філософський енциклопедичний словник
  9. тавтологія — Тавтоло́гія, -гії, -гією (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тавтологія — ТАВТОЛО́ГІЯ, ї, ж., літ., лінгв. Повторне позначення вже названого поняття іншим словом або виразом без додаткового уточнення його змісту; використовується як стилістичний засіб. Найуживанішими формами повторів у поезіях І. Словник української мови в 11 томах