уздечка

Значення в інших словниках

1. уздечка — узде́чка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. уздечка — УЗДЕ́ЧКА, и, ж., рідко. Те саме, що вузде́чка. Та ж уздечка, що на коня, що на кобилу (Номис); Яків торкнув уздечкою, і кінь поніс його в село (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
3. уздечка — -и, ж., рідко. Те саме, що вуздечка. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уздечка — попуска́ти / попусти́ти ві́жки (поводи́, узде́чку і т. ін.) кому і без додатка. 1. Послаблювати гніт, визискування когось, змінивши умови праці і т. ін. Піщанам спершу начебто й поводи попустили. Фразеологічний словник української мови
5. уздечка — ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня — ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́ рідше, ГНУЗДА́ рідко, УЗДА́ рідше, УЗДЕ́ЧКА рідше, КАНТА́Р діал., КАНТА́РКА (КАНТА́РОК) діал. Словник синонімів української мови
6. уздечка — Узде́чка, -чки, -чці; -де́чки, -де́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. уздечка — УЗДЕ́ЧКА, и, ж., рідко. Те саме, що вузде́чка. Та ж уздечка, що на коня, що на кобилу (Номис, 1864, № 7996); Яків торкнув уздечкою, і кінь поніс його в село (Стельмах, І, 1962, 481). Словник української мови в 11 томах
8. уздечка — Уздечка, -ки ж. = вуздечка. Та ж уздечка що на коня, що на кобилу. Ном. № 7996. Словник української мови Грінченка