урвитель

Значення в інших словниках

1. урвитель — урви́тель іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. урвитель — див. УРВИГОЛОВА. Словник синонімів Караванського
3. урвитель — УРВИ́ТЕЛЬ, я, ч., розм. Те саме, що бешке́тник. – Чекай, чекай, ти, урвителю, будеш ти тепер знати, кому показувати язик! (І. Франко); [Степан:] Не дівчина, а якийсь хлопець-урвитель (В. Собко); Мій урвитель Омелян .. уже подався навздогінці за нею. Хоч би не наздогнав (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
4. урвитель — -я, ч., розм. Те саме, що бешкетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. урвитель — Урви́тель, -теля; -телі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. урвитель — УРВИ́ТЕЛЬ, я, ч., розм. Те саме, що бешке́тник. — Чекай, чекай, ти, урвителю, будеш ти тепер знати, кому показувати язик! (Фр., VI, 1951, 153); [Степан:] Не дівчина, а якийсь хлопець-урвитель (Собко, П’єси, 1958, 277). Словник української мови в 11 томах
7. урвитель — Урви́тель, -ля м. Сорванецъ. Там такі урвителі, шо ні в одного сусіда яблука не вдержаться. Уман. у. Два сини, що росли урвителями при батькові. Св. Л. 275. Словник української мови Грінченка