фат

див. франт

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фат — фат іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. фат — див. легковажний Словник синонімів Вусика
  3. фат — ФАТ, а, ч. 1. розм. Самовдоволений франт, жевжик, джиґун; особа, що любить похизуватися. [Микола:] От бестія, вже до полковника доп'явся. Мій кореш [товаришок] .. Фат вищої марки (Д. Бедзик). 2. заст. Словник української мови у 20 томах
  4. фат — -а, ч. 1》 розм. Самовдоволений франт, джиґун; особа, що любить похизуватися. 2》 заст. Роль самовдоволеного франта, коханця-позера в театральній п'єсі; актор, що виконує таку роль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фат — (франц. fat, від лат. fatuus – дурний) самовдоволений франт, особа, що любить похизуватися. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. фат — ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИК розм., ФАТ розм., ХВИ́НТИК розм., ФЕРТ зневажл., ФЕ́РТИК зневажл., ХЛЮСТ зневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст. Словник синонімів української мови
  7. фат — ФАТ, а, ч. 1. розм. Самовдоволений франт, джигун; особа, що любить похизуватися. [Микола:] От бестія, вже до полковника доп’явся. Мій кореш [товаришок].. Фат вищої марки (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 64). 2. заст. Словник української мови в 11 томах