цитувати
Наводити, навести, понаводити, виписувати, виписати, повиписувати, переписувати, переписати, попереписувати, див. анотувати
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цитувати — Наводити цитати, <�витяги>; (кого) повторювати <�відтворювати> чиї слова. Словник синонімів Караванського
- цитувати — цитува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- цитувати — ЦИТУВА́ТИ, у́ю, уєш, недок., кого, що. Наводити звідки-небудь цитату, цитати або чийсь вислів. Не можу допустити, щоб автор не знав сього – він же ж і “Revue сопtетроrаіпе” в оригіналі цитує, значить, все-таки знає дещо про Європу (І. Словник української мови у 20 томах
- цитувати — -ую, -уєш, недок., перех. Наводити звідки-небудь цитату, цитати або чийсь вислів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цитувати — НАВО́ДИТИ (повідомляти щось — цитати, слова, цифри тощо — для підтвердження своєї думки), ПОДАВА́ТИ, ЦИТУВА́ТИ (щодо цитат, висловлювань, чиїх-небудь слів). — Док.: навести́, пода́ти, процитува́ти, зацитува́ти. Словник синонімів української мови
- цитувати — Цитува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цитувати — ЦИТУВА́ТИ, у́ю, уєш, недок., перех. Наводити звідки-небудь цитату, цитати або чийсь вислів. Не можу допустити, щоб автор не знав сього — він же ж і «Revue сопtетроrаіпе» в оригіналі цитує, значить, все-таки знає дещо про Європу (Фр. Словник української мови в 11 томах
- цитувати — Цитувати, -тую, -єш гл. Цитировать. Словник української мови Грінченка