чучело

Значення в інших словниках

1. чучело — ЧУ́ЧЕЛО, а, с. 1. Набита тирсою, соломою і т. ін. шкура тварини, птаха, що відтворює їх зовнішній вигляд; опудало. Феноген несе чучело. Куртц його придержує і показує на шию чучела (І. Словник української мови у 20 томах
2. чучело — чу́чело 1 іменник середнього роду набита тирсою, соломою шкура тварини, птаха чу́чело 2 іменник чоловічого роду, істота про людину лайл., зневажл., рідко Орфографічний словник української мови
3. чучело — -а, с. 1》 Набита тирсою, соломою і т. ін. шкура тварини, птаха, що відтворює їх зовнішній вигляд; опудало. || Подоба людини, людська постать, вигот. з глини, воску або іншого матеріалу чи з набитого чим-небудь одягу людини. 2》 перен., рідко, лайл., зневажл. Те саме, що опудало 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чучело — ОПУ́ДАЛО чого (набита тирсою, соломою тощо шкура тварини, птаха), ЧУ́ЧЕЛО. Опудало цього незвичайного звіра (білого вовка) експонується в зоологічному музеї в Москві (з газети); Не чучела, а справжні живі пташки сиділи на високих, живих пальмах (О. Іваненко). Словник синонімів української мови
5. чучело — ЧУ́ЧЕЛО, а, с. 1. Набита тирсою, соломою і т. ін. шкура тварини, птаха, що відтворює їх зовнішній вигляд; опудало. Коли ж хлопець зупинився спитати когось, як потрапити на потрібну йому вулицю... Словник української мови в 11 томах