берло

Бе́рло:

— скіпетр, атрибут царської влади [4;25;30]

— скіпетр, знак влади монарха [8]

— скіпетр, ознака царської влади [9;13;XII]

— скіпетр, ознака царської влади монарха [21]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. берло — бе́рло 1. тюр. швабра (ст) 2. вул. мітла (ст): Ви ніколи не могли вгадати, коли Коґут був на службі, а коли ні: він завжди лазив сновидою по базарах, торговицях, трактирах та ресторанах, то базікав, попиваючи пиво, з візниками... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. берло — БЕ́РЛО, а, с., іст. Палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою; символ, знак царської влади; скіпетр. Чи заздрісно тобі на сю корону, сю багряницю, сеє берло? (Леся Українка); Війт низько вклонився старості і воєводі і поклав перед ними берло, ознаку своєї гідності (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  3. берло — Берло, -ла с. Скипетръ. Падишах своїй цариці берло довіряє. К. МБ. ХІІ. 274. Словник української мови Грінченка
  4. берло — бе́рло іменник середнього роду іст. Орфографічний словник української мови
  5. берло — (-а) с.; мол. Їжа. БСРЖ, 59; ПСУМС, 7. Словник жарґонної лексики української мови
  6. берло — I б`ерло-а, с., іст. Палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою; символ, знак влади. II берл`о-а, с. Спеціальна підставка, на яку садовлять дресированого хижого птаха для полювання; у давні часи на таке пристосування садовили також крупних сов для полювання на хижаків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. берло — ЖЕЗЛ (особливої форми паличка, що служить символом влади, високого становища тощо); БУЛАВА́ (з кулястим потовщенням на кінці); ПАТЕРИ́ЦЯ (перев. у священнослужителів); БУНЧУ́К іст. Словник синонімів української мови
  8. берло — Бе́рло, -ла, -лу; бе́рла, бе́рел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. берло — БЕ́РЛО, а, с., іст. Палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою; символ, знак влади. Чи заздрісне тобі на сю корону, сю багряницю, сеє берло? (Л. Укр., І, 1951, 429); Війт низько вклонився старості і воєводі і поклав перед ними берло, ознаку своєї гідності (Тулуб, Людолови, II, 1957, 364). Словник української мови в 11 томах