бокувати

бокува́ти: сторонить [ІФ,1890]

бокувати (389)—триматися осторонь, цуратися; [OM,VI]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бокувати — УНИКА́ТИ (намагатися не зустрічатися, не спілкуватися при зустрічі з кимсь), ОБМИНА́ТИ (ОМИНАТИ), ОБХО́ДИТИ, СТОРОНИ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ від кого, МИНА́ТИ, ОББІГА́ТИ розм., БОКУВА́ТИ від кого, діал. — Док. Словник синонімів української мови
  2. бокувати — г., ухилятися; (від кого) уникати <�цуратися> кого. Словник синонімів Караванського
  3. бокувати — -ую, -уєш, недок., зах. Ухилятися від кого-, чого-небудь, сторонитися, уникати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бокувати — БОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Ухилятися від кого-, чого-небудь, сторонитися, уникати когось, чогось. Бокує чогось від мене (Сл. Гр.); Від читальників він завсіди бокував (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. бокувати — Бокува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Сидѣть бокомъ. Де бокуй, Марусенько, не бокуй: сядь собі прямесенько. Pauli. I. 101. 2) Сторониться, обходить стороною. Бокує чогось від мене. Фр. Пр. 103. Словник української мови Грінченка
  6. бокувати — бокува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  7. бокувати — Бокува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. бокувати — БОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Ухилятися від кого-, чого-небудь, сторонитися, уникати когось. Бокує чогось від мене (Сл. Гр.); Від читальників він завсіди бокував (Март., Тв., 1954, 113); Він бокував від її тривожно вивідуючих очей (Коб., І, 1956, 392). Словник української мови в 11 томах