бута

Бута́:

Бу́та:

— гордовитість, задерикуватість, зухвалість, нахабство [30]

— зарозумілість; [X]

— надмірна гордість, пиха́, зарозумілість [8]

— пиха, зарозумілість [55;1]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бута — БУТА́, и́, ж., діал. Пиха. Бута хоче прута (прислів'я); – Я .. не гірший шляхтич, як той, що в позолоченій кареті на війну виїжджає. Ніхто не сміє мене зневажати. Такий сміливий виступ зробив на панів враження. Така самопевність і шляхетська бута усім подобалась (А. Чайковський). Словник української мови у 20 томах
  2. бута — БУТА́, и́, ж., зах. Пиха. Бута хоче прута (Гал.-руські приповідки, І, 1901-1905, 130). Словник української мови в 11 томах
  3. бута — -и, ж., зах. Пиха, погорда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бута — Бута, -ти ж. Гордость, высокомѣріе, спесь. Бута хоче прута. Фр. Пр. 130. Словник української мови Грінченка
  5. бута — Бу́та. Пиха, зарозумілість. В своїм особистім поводженню [граф Тишкевич] був правдивий аристократ, але без панської бути, скромний, із делікатними манерами (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 90) // пол. buta — пиха, зарозумілість. Українська літературна мова на Буковині
  6. бута — Пиха, гонор, чванство, гордовитість, зарозумілість; жаль, туга, скорбота Словник застарілих та маловживаних слів