відпуст

Ві́дпуст:

— богомілля для відпущення гріхів, проща [XI]

— богомілля, проща [4;XII]

— проща («відпускають» гріхи); відпустове місце: місце, куди ходили на прощу [VII]

— проща [21;51;II,IV;VI]

— релігійне свято, пов'язане з обіцянкою відпущення гріхів [46-2]

— тут: святкування з нагоди свята патрона церкви в селі [44-1]

— храмове свято, пов'язане з вірою у відпущення гріхів [46-1]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпуст — Відпустова молитва; (гріхів) відпущення, прощення, дарування. Словник синонімів Караванського
  2. відпуст — ВІ́ДПУСТ, у, ч., рел.-церк. 1. У православ'ї – благословіння парафіян на вихід із церкви по закінченні відправи. О. Яким тільки що відпуст прочитав (А. Свидницький); Євангеліє читає настоятель, повернувшись обличчям до людей. Словник української мови у 20 томах
  3. відпуст — Відпуст, -ту м. Отпущеніе грѣховъ, разрѣшеніе. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. на відпуст ходити. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109. Словник української мови Грінченка
  4. відпуст — ві́дпуст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. відпуст — І рідко одпуст Коротка молитва священнослужителя наприкінці кожного богослужіння, змістом якої є прославлення священної особи чи події, що їй було присвячене богослужіння Словник церковно-обрядової термінології
  6. відпуст — Ві́дпуст, церк. Проща, відпущення гріхів, храм (свято). Великий тиждень, званий також тижнем муки Христа, або тижнем відпусту, бо в нім приступали давно (та й тепер) грішники до сповіди і св. причастія (Б., 1895, 13, 4) // пол. odpust — відпуст, храмове свято. Українська літературна мова на Буковині
  7. відпуст — -у, ч., церк. 1》 Молитва, якою відпускаються гріхи. 2》 Місцевий церковний обряд, під час якого масово відпускаються гріхи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. відпуст — ВІ́ДПУСТ, у, ч., церк. 1. Молитва, якою відпускаються гріхи. О. Яким тільки що відпуст прочитав (Свидн., Люборацькі, 1955, 132). 2. Місцевий церковний обряд, під час якого масово відпускаються гріхи. Словник української мови в 11 томах