дука

Значення в інших словниках

1. Дука — Ду́ка прізвище Орфографічний словник української мови
2. дука — Багатій, БАГАТИР, багач; дукар, дукач. Словник синонімів Караванського
3. дука — [дука] -кие, д. і м. -уц'і Орфоепічний словник української мови
4. дука — -и, ч., заст. Багата людина; багач, багатій. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дука — див. багатий Словник синонімів Вусика
6. дука — БАГА́Ч (той, хто має багатство), БАГАТІ́Й, БАГА́ТИЙ, БАГАТИ́Р розм., СИ́ТИЙ перев. мн., ТОВСТОСУ́М розм., ТОВСТОПУ́ЗИЙ зневажл., ДУ́КА заст., ДУКА́Р заст., ДУКА́Ч заст., КАПІТАЛІ́СТ розм., жарт.; КРЕЗ (про надзвичайно багату людину). Словник синонімів української мови
7. дука — ДУ́КА, и, ч., заст. Багата людина; багач, багатій. У дуки служила — болячку заробила (Укр.. присл.., 1955, 60); Грицько — багатир, дука; у його три пари волів, дві шкапи, ціла сотня овець (Мирний, III, 1954, 15); Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшу... Словник української мови в 11 томах
8. дука — Дука, -ки м. Князь, знатный господинъ, богачъ. ЗОЮР. І. 21. Пани й панята, дуки, княжата з'їхались труну провожати. К. Досв. 141. Аж ніхто не радиться, не поражається на славную Україну гуляти... Словник української мови Грінченка