караван

Значення в інших словниках

1. караван — карава́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. караван — див. ВАЛКА. Словник синонімів Караванського
3. караван — див. багато Словник синонімів Вусика
4. караван — -у, ч. 1》 Валка в'ючних тварин (верблюдів, мулів, ослів), що перевозять пустелею, степом вантажі та людей. || перен. Низка людей, тварин або предметів, що рухаються. 2》 Кілька кораблів або плотів і т. ін., що пливуть один за одним. 3》 заст. Гуральня, винниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. караван — (возів) валка, (птахів) ключ Словник чужослів Павло Штепа
6. караван — карава́н катафалк (ст): Михайло Галій використав дивний час на розмову про організацію. Маринка з татом пішла за караваном мами, а він в другому ряді з Климом. Обидва жалібно похилили голови (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. караван — карава́н [франц. caravane, з перс. кар (е) ван] 1. Група в’ючних тварин що перевозять вантажі та людей переважно в пустельних районах. 2. Кілька транспортних суден, що рухаються одне за одним. Словник іншомовних слів Мельничука
8. караван — ГУРА́ЛЬНЯ заст. (спирто-горілчаний завод), ВИ́ННИЦЯ заст., ВИНОКУ́РНЯ заст., КАРАВА́Н заст. — З старої сахарні зроблять ґуральню (М. Коцюбинський); — Возив мій Гаврилко Ільковою конячкою спирт з винниці (Л. Яновська); Конашка.. Словник синонімів української мови
9. караван — Карава́н, -ну; -ва́ни, -нів (ч. р.) і карава́на, -ни; -ва́ни, -ва́н (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. караван — КАРАВА́Н, у, ч. 1. Валка в’ючних тварин (верблюдів, мулів, ослів), що перевозять пустелею, степом вантажі та людей. Коли так згодом надходить якийсь караван. Ревуть верблюди, летить хмара піску, мотаються горби верблюжі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
11. караван — Караван, -ну м. 1) Большая повозка, фургонъ. 2) Траурныя дроги. Желех. 3) Винокуренный заводъ. Збудував караван і жене таку горілку, що люде зо всіх слобід ідуть до його купувати. Стор. 4) Караванъ. Словник української мови Грінченка