нам'єтність

Нам'є́тність:

— пристрасть [1;13,27;42;46-2;46-1,48;I,V-VII,X,XVI,XX] Вона громадить і описує факти щоденного життя, вважаючи тільки на правду, не на естетичні правила, — а заразом аналізує їх і робить з них виводи, — се її науковий реалізм; вона через те вказує хиби суспільного устрою там, де не все може добратися наука (в житті щоденнім, в розвитку психологічнім страстей та нам'єтностей людських), і старається будити охоту і силу в читателях до усунення тих хиб — се її поступова тенденція. Розуміється, се посліднє вона може робити різними способами: то вліяючи на розум і переконання (реалісти французькі), то на чуття (Діккенс, Дженкінс і більша часть реалістів російських, так само і з наших Марко Вовчок і Федькович) [XVI]; І слабості, намєтності та блуди поета можуть і повинні відбитися в тім чарівнім дзеркалі поезії; доки у всіх тих загальнолюдських хибах і збоченнях не перестає проявлятись вроджене благородство душі поета, сила його духа, темперамент і взагалі ідеальне змагання,— доти поезії його роблять на нас глибоке враження, суть для нас поучаючі і ублагородняючі [XX]

— палке почуття, пристрасть [19]

— пристрасність [18,26,III]

— пристрасно [2,XIII]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me