обов'язок

Значення в інших словниках

1. обов'язок — обо́в'язок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. обов'язок — Повинність, ур. місія, ок. обов'язь. Словник синонімів Караванського
3. обов'язок — [обовйазок] -зку, м. (на) -зку, мн. -зкие, -зк'іў Орфоепічний словник української мови
4. обов'язок — -зку, ч. Те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління. || перев. мн. Певний обсяг роботи, сукупність справ, межі відповідальності і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обов'язок — хохл. (обязаность) повинність Словник чужослів Павло Штепа
6. обов'язок — ОБО́В'ЯЗОК, зку, ч. Те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління. Словник української мови у 20 томах
7. обов'язок — Господь ніколи не накладає обов’язків без призначення. Бог знаєу що робить. Приповідки або українсько-народня філософія
8. обов'язок — ОБОВ'ЯЗОК — одна з основних категорій етики і моральної свідомості; моральне зобов'язання окремого індивіда, групи осіб, класу, народу та ін., що постає для них як конкретне практичне завдання. Філософський енциклопедичний словник
9. обов'язок — ОБОВ'ЯЗОК (те, що треба беззастережно виконувати відповідно до вимог суспільства або з власного сумління), ПОВИ́ННІСТЬ розм., ПРИНУ́КА розм., ДОВГ розм., ВІДБУ́ЧА заст. Словник синонімів української мови
10. обов'язок — Обов'язок, -зку м. Обязательство; обязанность, долгъ. Словник української мови Грінченка