1. Словник з творів Івана Франка

обруб

Обру́б:

— межа [V]

— межа; за обрубом: за межами [VI]

— об'єм, межа; за обрубом: за межами [VII]

— обсяг, край, грань [X]

— окрема частка, ділянка землі [44-1]

— рос. объем, протяжение (Ів.Фр.), в обрубі — в межах сфери, обсяг [III]

о́бруб: объемъ, протяженіе [ІФ,1890]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обруб — обру́б іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обруб — -у, ч. 1》 Місце, по якому відрубано, відтято шматок чого-небудь. 2》 заст. Ділянка землі. 3》 діал. Межа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обруб — ОБРУ́Б, у, ч. 1. Місце, по якому відрубано, відтято шматок чого-небудь. 2. заст. Ділянка землі. Моя земля в однім обрубі (Сл. Гр.). 3. діал. Межа. Скоро ми ввійшли в обруб міста (Фр., III, 1950, 233). Словник української мови в 11 томах
  4. обруб — ОБРУ́Б, у, ч. 1. Місце, по якому відрубано, відтято шматок чого-небудь. 2. заст. Ділянка землі, територія, визначена певними межами. Моя земля в однім обрубі (Сл. Б. Грінченка); Скоро ми ввійшли в обруб міста (І. Франко). 3. діал. Підвищення для жорен у млині, споруджене з колод у вигляді зрубу. Словник української мови у 20 томах
  5. обруб — МЕЖА́ (лінія, смуга поділу якої-небудь території, поверхні тощо), ГРАНЬ розм., ОБРУ́Б діал.; ОБНІ́ЖОК, ОБМІ́ЖОК розм., СУ́ГОЛОВОК розм., МЕЖНИ́К (МІЖНИ́К) діал. (вузька неорана смуга між ланами, городами тощо, що часто є водночас і стежкою або шляхом). Словник синонімів української мови
  6. обруб — Обруб, -ба м. 1) Отдѣльный кусокъ земли, участокъ. Моя земля в однім обрубі. 2) Въ водяной мельницѣ: небольшая возвышенность на поду, на которой лежать жернова. Черниг. у. Словник української мови Грінченка